Видатні політичні діячі

Видатні політичні діячі Галицько-Волинської землі. Основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики.

    У Галицько-Волинському князівстві державна влада належала великому князю, який спирався на бояр землевласників та міський патриціат. І князь, й феодальна верхівка були пов’язані спільними класовими інтересами, що згуртовували їх проти селян, дрібних бояр та нижчих верств городян. Разом із тим між князем й боярством точилася постійна боротьба за владу. Князь намагався зосередити до рук усі державні функції і стать «самодержцем», бояри – обмежити його владу та зробити виконавцем своєї волі.

 Спираючись на середнє й дрібне боярство та міщан, волинський князь Роман у 1199р. придушує опір великих бояр й об’єднує Галичину й Волинь. Сміливий воїн, талановитий політик, жорстокий, володар, князь веде активну зовнішню політику. Переможні походи протии Литви та Польщі помітно підняли його авторитет та посилили вплив на Русі.

    Недарма літописець назвавши Романа великим князем, «царем на Русі», «самодержцем всія Русі».

    З часом Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені, про що свідчить пропозиція ПапиРимського 1204 р. в обмін на прийняття князем католицизму коронувати його.

       Смертю Романа скористалися галицькі боярські угруповання, котрі не допустили до влади Романової вдови та його малолітніх синів Данило й Василька. Як тільки княжичі підросли, розпочали із боярством тривалу й запеклу боротьбу за престол Волині, а пізніше й Галичини.

Внаслідок тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалося подолати ті угруповання галицьких і перемишльських бояр, які орієнтувалися на підтримку Угорського королівства.. Данило остаточно укріпився в Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом. Данило розгромив тевтонських рицарів Добжинського ордену, що захопили місто Дорогочин над Бугом

Столицею князівства Данило Романович обрав свою нову резиденцію Холм, де побудував оборонні споруди, церкви, заклав гарний парк. Фортифікація і будівельна діяльність Романовичів була дуже своєчасною. У період монгольського нашестя Данила Галицького не було в князівстві: він перебував в Угорщині та Польщі, де намагався схилити феодальну верхівку цих держав до утворення анти монгольського воєнного союзу.

Данило знову відновлює єдність Галицько-Волинського князівства. В тому ж 1245 р. князь змушений їхати до Золотої Орди, щоб одержати ярлик на управління землями. Формально визначивши залежність від хана, Данило намагався тим самим виграти час для збирання сил та підготовки вирішального удару по золото ординцях.

Намагаючись використати всі сили для боротьби проти іга, Данило погоджується на  умови, і 1253 р. у місті Дорогочині відбувається його коронація. У1264 р. після тяжкої хвороби помирає князь Данило.

Після смерті Данила Галицько-Волинське князівство перейшло до рук його брата Василька, котрого решта князів шанувала як " отця і господина 1270 року Василько помер, передавши перед смертю Волинь своєму синові Володимирові.

 Володимир Василькович мало займався зовнішньополітичними справами і залишив по собі пам'ять як покровитель освіти і культури. "Він вмів ясно говорити про книжні справи, був книжник і великий філософ, якого не було перед ним у цілій землі. У 1289 р. він помер, а незабаром померли Лев (1301 р.) і Мстислав Даниловичі. Галицька та Волинська землі знову об'єдналися в руках Юрія Львовича, котрий титулувався "королем Русі й князем Володимирії". Як і Данило, Юрій вів переговори з папою про унію, але намагання Ватикану запровадити унію на Русі успіху не мали. З метою зміцнення свого становища Юрій у 1303 р. добився утворення галицько-волинської митрополії.

Короткочасне правління короля Юрія Львовича відбувалося за складних міжнародних обставин. Дата смерті короля Юрія залишається дискусійною.  При ньому Галицько-Волинська держава пережила останній період своєї могутності.